ІСТОРІЯ | УкрНДІВ

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО

“УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ВАГОНОБУДУВАННЯ”

НАША ІСТОРІЯ

З метою забезпечення виробництва та поставки залізничному транспорту вантажних та пасажирських вагонів більш якісних конструкцій, які відповідали б вимогам експлуатації на поточний час, Рада Міністрів СРСР дала доручення своєю Постановою від 13.07.1961 року Державному Комітету РМ СРСР по автоматизації та машинобудуванню організувати на базі науково-дослідного бюро по вагонобудування Всесоюзний науково-дослідний інститут вагонобудування з філією в місті Кременчуці з функціями щодо наукових досліджень в галузі створення вантажних вагонів (наказ Голови ДК РМ СРСР по автоматизації та машинобудуванню від 26.07.1961 р.).

У відповідності до вищеназваних Постанови та наказу 19 грудня 1961 р. виходить наказ № 398-К Міністра СРСР щодо призначення директора Кременчуцького філіалу. З цієї дати і починається історія діяльності УкрНДІВ.

За більш ніж 60-річний період роботи підприємство пройшло успішний шлях розвитку, та має значний досвід виконання науково-дослідних робіт, випробування та сертифікація залізничної продукції.

Першим директором Кременчуцького філіалу ВНДІВ був призначений Стулішайко Іван Гаврилович, а першим головним бухгалтером Швець Світлана Олексіївна. Уже в 1962 році філіал мав три відділи: відділ перспективних розробок, відділ випробувань, техніко-економічний відділ. На кінець року чисельність інституту складала 34 чол.

В 1963 році філіалом виконано 15 науково-дослідних робіт, направлених на дослідження міцнісних та ходових характеристик деталей із литва та вузлів гальмівних систем. За перші п’ять років колектив збільшився до 62 чол. В цей період проводяться перші теоретичні дослідження. В інституті з’явився перший автомобіль і перший вагон – лабораторія. Починаючи з 1965 року філіалом виконуються також роботи по дослідженню міцнісних та ходових якостей вагонів-цистерн, першим з яких був вагон-цистерна для кальцинованої соди вантажопідйомністю 47 т. Проводиться комплекс досліджень експлуатаційних якостей вагонів, їх надійності та довговічності з розробкою пропозицій щодо поліпшення конструкцій з метою підвищення згаданих показників.

Другу п’ятирічку присвячено створенню своєї експериментальної бази, якій Іван Гаврилович приділяв значну увагу починаючи з першої палі, що була закладена в 1965р, а потім вагомий внесок в створення та доведення до здачі вніс Адольф Олександрович Радзіховський, призначений в 1969 році директором філіалу. Неймовірну працю та море енергії було вкладено колективом під його керівництвом з тим, щоб база запрацювала до кінця 1970 року.

Проводяться теоретичні та експериментальні дослідження по створенню спеціальної вагонної техніки (транспортери, спеціальні платформи, думпкари, спеціальні вагони-цистерни, ряд вагонів для металургійної промисловості), а також НДР по удосконаленню та створенню нових вузлів, таких як, гальма, п’ятники, деталі із литва, в тому числі і для візків колії 1067 мм, автозчіплювальні пристрої та інше. Проводиться комплекс робіт, направлених на зниження металомісткості конструкцій, набирають темпи роботи зі створення нормативної бази. Виконуються роботи по вибору параметрів вагонів з підвищеними технічними характеристиками.

В м. Кременчук у 1971 році на базі філіалу створюється Всесоюзний науково-дослідний, проектно-технологічний інститут вагонобудування чисельністю 600 чол. Крім наукових досліджень по створенню нових конструкцій вантажних вагонів, інститут проводить розробки щодо створення та впровадження нових технологічних процесів виготовлення вагонів, в комплексі з процесами литва, штамповки, зварювання, механічної обробки та складання, створення проектів механізації і автоматизації основних та допоміжних процесів у виробництві вагонної продукції, вибору матеріалів для вагонних конструкцій та методів їх антикорозійного захисту, створення нестандартного обладнання та інше.

Велику увагу Адольф Олександрович уділяв підбору та підготовці кадрів, а також підвищенню кваліфікації співробітників інституту. Третя п’ятирічка інституту відмічається також створенням сильних структур з техніко – економічних досліджень, стандартизації та метрології, надійності. Почала впроваджуватися новітня на той час розрахункова техніка, створюється підрозділ по розрахункам вагонів на міцність, надійність та довговічність.

На протязі 1975 -1978 рр. виконуються роботи по освоєнню вагонів для перевезення міндобрив, думпкара 8-ми вісного з електрогідравлічною системою розвантаження для перевезення поверхневих порід, роботи по дослідженню можливості зниження металоємкості конструкцій вагонів хоперів та вагонів – цистерн, розробка і впровадження 2 нових марок сталей для виробництва сталевого литва вантажних вагонів (срібна медаль на ВДНХ у 1976р.), роботи з вибору параметрів вагонів з аеропневморозвантаженням для дисперсних вантажів малих розмірів. У ці роки створюється цистерна для БАМ в габариті “Т”, починаються роботи по створенню швидкісного візка та гальмівних систем до нього. Виконується комплекс робіт по розробці та впровадженню нової кришки люків напіввагонів, проводяться наукові дослідження по впровадженню у виробництво вагонів – цистерн для вантажів, що легко тужавіють при зниженні температури.

Роки праці у Кременчуцькому Всесоюзному науково-дослідному, проектно-технологічному інституті вагонобудування стали плідними для відділів 6 та 7, які 21.08.78 р. згідно наказу № 281 Мінважмаш СРСР були виділені зі складу ВНДПТІВагон і передані в склад ВНДІВ з місцем знаходження в м. Кременчук в ранзі спеціалізованого галузевого відділу по вантажним вагонам. В 1971 р. першим кандидатом технічних наук в інституті стає Радзіховський Адольф Олександрович, а всього в період з 1971 по 1978 рік 4 співробітника інституту здобули ступінь кандидата технічних наук, опубліковано 58 друкованих праць, одержано 36 авторських свідоцтв, впровадження яких дозволило одержати біля 2 млн. карбованців.

На протязі 1978 – 1990 р. проводиться комплекс робіт по експлуатаційно – технологічним випробуванням вагонів-цистерн; розробці типажів для транспортерів; вагонів-цистерн; вагонів – хоперів; вагонів для металургійної промисловості. Інститутом виконується повний комплекс робіт по випробуванням вагонів та їх частин у тому числі і випробування на втому конструкцій, динаміко – міцністні та ходові випробування. Проводяться дослідження по підвищенню надійності п’ятників та підп’ятникових вузлів.

Підвищився рівень співробітників. У згаданий період в інституті працює 14 кандидатів технічних наук . У 1988 р. докторську ступінь здобуває Радзіховський А.О.

На той період широкого розмаху набирають роботи щодо оцінки рівня продукції вагонобудування з патентними та інформаційними дослідженнями. Розпочинаються роботи по створенню вагонів та візків, розрахованих на навантаження від колісної пари на рейки до 25тс.

За створення та освоєння серійного виробництва сімейства вагонів хоперів у 1981 році присуджена Державна премія СРСР колективу авторів, один із яких Ребенок А.Г. тривалий час працював заступником директора інституту. Директору інституту 1969-1999 рр. Радзіховському А.О присвоєно звання “Заслужений машинобудівник України”. Інститутом одержано 158 авторських свідоцтв та патентів на винаходи, 50 із яких впроваджено у виробництво, опубліковано понад 400 наукових праць. Кращим винахідником інституту Трубачовим Ю.О. разом з співробітниками інституту та підприємств галузі одержано 79 авторських свідоцтв та патентів на винаходи.

Інститут нагороджений шістьома медалями Виставки народного господарства СРСР. За період існування інституту в розвиток вагонобудування значний вклад внесли: доктор технічних наук Радзіховський А.А. і кандидати технічних наук Бітюцький О.А., Бітюцький А.С., Водянников Ю.Я., Донченко А. В., Кіницька Г.П., Лагута В.С., Носач В.М., Олещак В.С, Рабінович А.Б., Речкалов С.Д, Стерінзат Я.М., Тененбаум Б.Я., Черниш В.Г., Шудряк С.М. Інститут співпрацює з багатьма відомими фірмами та установами Франції, Німеччини та інш.

1984 рік стає початком комплексу робіт по обстеженню технічного стану вагонів з метою продовження терміну їх експлуатації понад установлений. У квітні 1990 року працівникам інституту Стерінзату Я.М., Тененбауму Б.Я. та Шведову А.І. була присуджена Державна премія Ради Міністрів СРСР за розробку великовантажних транспортерів для перевезення крупно габаритних вантажів.

На базі галузевого відділу 05.12. 1990 року створено Український філіал ВНДІВ, а в 1991р. на базі цього філіалу 01.12.1991 р. створено Державний науково-дослідний інститут вагонобудування.

Великі потрясіння інститут пережив у 1992 році та у 1997-1999 рр.

Значні зміни в кадровому складі пройшли за період з 1987 по 2000 р. Провідні спеціалісти залишили інститут і перейшли працювати в інші установи. У складі інституту залишилося лише 2 к.т.н.

Незважаючи на кризові явища в економіці держави у перші роки незалежності та значне скорочення чисельності зі 125 чол. у 1978 р. до 49 чол. у 1999 р. інститут проводив і проводить ряд важливих досліджень в галузі створення сучасного вітчизняного рухомого складу для потреб Укрзалізниці, відомчого транспорту та міського господарства.

Протягом 1993 – 1998 рр. інститутом під керівництвом Радзіховського А.О. розроблені Комплексна цільова та Державна програма по розвитку рейкового залізничного транспорту та міського господарства. Це дало можливість створити реальні умови для створення та налагодження випуску пасажирського залізничного рухомого складу соціального призначення.

Наукові розробки інституту впроваджені практично в усіх вагонах, які розробляються та виготовляються в Україні.

1 січня 2000 р. в інституті залишилися працювати лише 2 кандидати наук (Донченко А.В., Кіницька Г.П.). З січня 2000 р. інститут очолив кандидат технічних наук Донченко Анатолій Володимирович. На той час чисельність інституту становила 49 чол., а річний обсяг робіт складав 755 тис. грн.

Головним завданням перед собою та колективом інституту Донченко А.В. поставив в першу чергу розширення сфери діяльності за напрямками та географії наукової співпраці з провідними науковими і виробничими фірмами.

На протязі 2000-2008 рр. правильність такого вибору найшла підтвердження діяльністю колективу. Наказом Мінпромполітики у 2002 році на інститут накладені обов’язки головної організації з наукового забезпечення за наступними напрямками:

виконання наукових досліджень в галузі створення рухомого складу залізниць промислового і міського залізничного транспорту , вантажного і пасажирського вагонобудування, електро- та дизель поїздів приміського сполучення, вагонів метрополітену та трамваїв, колійна техніка;
проведення наукового обґрунтування основних напрямків розвитку високоефективної техніки;
виконання обов’язків головної наукової організації Мінпромполітики України по рухомому складу залізниць та відомчого залізничного транспорту;
виконання обов’язків головної організації по стандартизації продукції вагонобудування та вагонного литва (ТК – 83 «Вагони»);
виконання обов’язків органу по сертифікації продукції вагонобудування та вагонного литва;
виконання обов’язків випробувального центру продукції вагонобудування та вагонного литва;
обстеження технічного стану продукції вагонобудування з метою продовження строку служби понад установленого нормативною документацією.

На базі інституту діє секція “Залізничний транспорт” НААУ, головою секції є Донченко А.В.

Інститут нагороджений рядом дипломів та інших відзнак. Наприклад, дипломом Лауреата 7-го Українського національного конкурсу з якості у 2002р. Дипломами домінанта Міжнародного форуму економічного співробітництва «Золота книга” у 2000 р., та у 2001 році інститут нагороджується дипломом та пам’ятною медаллю номінанта альманаху “Золота книга української еліти” за заслуги в розбудові економіки та вагомий внесок у створення міжнародного іміджу України та інші. Одержує свідоцтво „Золоті торгові марки у 2002 році, диплом „Європейська якість” у 2003 році, диплом „Вища проба” у 2004 році.

У 2006-2007рр. ДП «УкрНДІВ» нагороджується дипломами профспілок України за 1 та 3 місця у конкурсі «Кращий колективний договор».

У 2006 р. ДП «УкрНДІВ» признаний переможцем у конкурсі лідерів Всеукраїнської програми «Роботодавці України», «Лідер – 2006» та рядом інших нагород, регіонального, національного та міждержавного рівнів.

У 2006р. під керівництвом директора ДП “УкрНДІВ” розроблено ІІ том “Комплексної програми оновлення залізничного рухомого складу України 2006-2010 р.”, а у 2008р. вона повністю переглянута та уточнена на період 2008-2020 р.

У 2005 р. інститут одержує сертифікат визнання досконалості в Україні, а вже в 2008 р. – стає переможцем. Результатом дотримання в своїй роботі ідей якості та досконалості стала перемога ДП “УкрНДІВ” у 13-му Українському національному конкурсі якості та отримання сертифіката EFQM “Визнання досконалості в Європі – 4*”, а також перемога у Всеукраїнському конкурсі з якості продукції 2012 р. (товарів, робіт, послуг) та отримання диплому переможця конкурсу “100 кращих товарів України” на регіональному і національному етапах конкурсу.

На сьогоднішній день інститут успішно співпрацює з провідними фірмами та науковими установами країн СНД, Казахстану, Молдови, Білорусії, Грузії, США, Канади, Італії, Франції, Німеччини, Чехії, Словакії, Польщі, Ірану, Китаю, Індії та іншими країнами.

За заслуги в економічному розвитку держави ряд співробітників відзначені різного роду почесними нагородами та відзнаками.

Указом Президента України від 18 січня 2007р. №21 головний інженер А.В. Шаповал нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступеня».

Державною адміністрацією залізничного транспорту України директора ДП «УкрНДІВ» А.В. Донченко нагороджено знаком «Почесному залізничнику» з присвоєнням звання «Почесний залізничник України». Указом Президента України від 16 травня 2007р. № 411 А.В. Донченко присвоєно почесне звання «Заслужений машинобудівник України», також він обраний членом кореспондентом Транспортної Академії України і є дійсним академіком Міжнародної Академії Наук Житлово-комунального і побутового господарства. Рішенням вченої Ради Міжнародного Слав’янського університету присвоєно звання «Професор управління і бізнесу». За значний внесок у розвиток транспортної галузі він також нагороджений великою кількістю нагород та відзнак.

10 представників колективу за час керівництва Донченко А.В., нагороджені почесними грамотами Кабінету Міністрів України. Багато співробітників нагороджені грамотами та відзнаками Мінпромполітики.

Сьогодні у своїй структурі інститут має 16 підрозділів, у тому числі 5 науково-дослідних лабораторії (НДЛ).

Чисельність працюючих в інституті – 107 чол.